В українському оборонному секторі зараз гамірно: сотні стартапів щодня створюють рішення «на вчора». Але серед цього драйву є команди, які обирають складніший шлях — Deep R&D. Це гра в довгу, де кожен міліметр креслення валідується місяцями, а метою є не просто «виріб», а інтелектуальний продукт світового рівня.
Ми поговорили з Іриною Сухомлин, співзасновницею та CBDO компанії RMachine, про те, як будувати складні системи під час війни, чому жіноче лідерство — це про плани «А, B і С», та як екосистема допомагає вижити тим, хто рухає гори.

Ірино, ваша команда раніше вивела на полігон іншу розробку, створену на замовлення клієнта, яка отримала позитивну оцінку європейських фахівців. Коли система вперше продемонструвала повну працездатність у польових умовах — що це для вас означало?
Ірина Сухомлин: Знаєте, це була насамперед величезна гордість за команду. Коли ти місяцями живеш у розрахунках, у суперечках про кожен вузол і нарешті бачиш результат у металі — це момент істини. Для мене це була фундаментальна валідація: ми в Україні можемо створювати не просто «аналоги», а рішення, які дивують світ своєю складністю та точністю.Зараз у RMachine ми проходимо цей шлях заново. Ми ще на етапі R&D та збірки, і я принципово чесна з ринком: ми не беремо на себе лаври за минулі проєкти, але ми несемо той самий стандарт якості. Коли ти знаєш, як воно має працювати «в ідеалі», ти вже не зможеш зробити гірше.
Ви — жінка-лідер у сфері, де домінують чоловіки та сувора логіка війни. Як ви тримаєте «холодну голову», коли потрібно одночасно бути мамою, вести переговори з міністерствами та тримати в фокусі команду розробників?
І.С.: Я би не називала це суперсилою, скоріше — це результат дуже високої самоорганізації. Жінці в оборонному секторі справді буває складніше суто технічно: у чоловіків часто є надійний «тил», а мені доводиться власноруч вибудовувати складну логістику між школою, графіком чоловіка та поїздками за кордон. Це постійний менеджмент, де немає права на помилку.
Коли тиск стає занадто сильним і здається, що ситуація виходить з-під контролю, мене рятує структура. Я просто сідаю і прописую плани: А, B і C. Це мій спосіб заспокоїти мозок. Команда завжди дивиться на лідера, тому я не маю права транслювати паніку. Відповідальність перед людьми, які в нас повірили, — це і є мій найкращий «антидепресант». Коли я бачу чіткий алгоритм дій на папері, хаос відступає.
RMachine займається Deep R&D. Це довго. Це дорого. Це складно. Чому ви не пішли шляхом «швидких рішень»? Хіба зараз не час «палок і скотчу», які працюють тут і зараз?
І.С.: Я дуже поважаю колег, які роблять швидкі, тактичні рішення. Вони критично потрібні на фронті сьогодні. Але є інший рівень — стратегічний. Якщо ми хочемо бути частиною світової оборонної системи, ми маємо будувати продукти рівня Prime-компаній.Ми в RMachine свідомо інвестуємо час у проєктування. Ми не хочемо, щоб воно «якось поїхало». Ми хочемо, щоб це був інтелектуальний актив України. Так, ми програємо у швидкості на старті, бо не робимо «з двох палок». Але в довгостроковій перспективі глибокі розробки здатні протистояти технологічному ворогу.В Європі такі проєкти займають 8-10 років, ми робимо за два з половиною. Це наш вибір — будувати фундамент технологічного суверенітету.

Чого європейський замовник очікує від українського стартапу? Чи готові ми до їхніх стандартів?
І.С.: Вони очікують прогнозованості та якості. Україна для них — це зараз величезний полігон і джерело інновацій, але вони хочуть бачити бізнес-процеси. Саме тому ми так прискіпливо ставимося до документації та сертифікації. Ми вже маємо запити на наші рішення, бо вони бачать у нас не просто «волонтерський проєкт», а майбутню технологічну компанію.
Питання бронювання. Ви втрачаєте людей на етапі співбесід, бо не можете гарантувати їм безпеку від мобілізації. Як ви виживаєте?
І.С.: Це наш найбільший біль. Ми змушені відбирати кадри, які не потребують бронювання, бо інші нас просто не обирають. Це величезний тиск, і я дуже хочу, щоб держава почула: Deep R&D потребує специфічних програм підтримки, бо ракети та складні роботи не будуються за тиждень.

Давайте про гроші. Ви зараз шукаєте інвестиції, та ваша ціль - $750,000. Це серйозна сума для компанії, яка ще не має серійного продукту. Що ви відчуваєте, коли інвестор каже: «Це круто, але занадто повільно для нас»?
І.С.: Кожне таке «ні» — це виклик моїй вірі в те, що ми робимо. Але я не можу брехати інвестору. Один важливий грант зараз під великим питанням саме тому, що ми чесно сказали: «Ми не дообимо цей продукт за три місяці, бо якість вимагає часу». Так, ми програємо у швидкості на старті, але ми будуємо фундамент. Ми шукаємо «розумні гроші» — тих, хто розуміє, що створення інтелектуального продукту такого рівня потребує місяців інженерії та глибоких розрахунків, а не просто короткочасних імпровізацій. Це тиск неймовірний, іноді до сліз, але ми продовжуємо рухати ці гори.
Тобто для вас ці $750,000 — це не просто паливо для розробки, це квиток у «вищу лігу» оборонних технологій?
І.С.: Саме так. Це можливість не лише розширити нашу унікальну команду інженерів, а і довести продукт до передсерійного взірця. Ми змушені бути винахідливими не лише в коді, а й у виживанні. Ми зараз на фінішній прямій перед полігоном у березні. Це буде наш момент істини.
І я впевнена: ті інвестори, які повірять у нас зараз, на етапі «складного заліза», завтра стануть співвласниками технологічного суверенітету України. Бо Deep R&D — це єдиний шлях до справжньої переваги на полі бою.
Багато хто вважає кластери та комʼюніті лише «чатами». Проте RMachine через Techosystem Defense отримував допомогу з декількох питань. Також ви самі активно допомагаєте іншим. Навіщо витрачати 40 хвилин на допомогу конкуренту, коли у вас самих «горять» дедлайни?
І.С.: Для нашої команди — принципово. Ми допомагаємо з грантовими програмами, контактами, можемо поділитися із іншими командами обладнанням для тестувань, проконсультувати. Це не займає багато часу, але це «цеглинки» в нашу спільну обороноздатність. Якщо хтось завдяки нам швидше зафіналізує виріб — це перемога для всіх.Кластер — це про довіру. Коли у нас виникла бухгалтерська проблема в Литві, колеги з двох компаній «штурмували» свої чати, щоб знайти нам спеціалістів. Ми також отримали Letter of Intent від іншого стартапу, який допомагав просувати наші матеріали серед військових. Це і є синергія в дії: ми не конкуренти, ми — один великий механізм.

Наостанок, що б ви сказали тим, хто сьогодні в гаражі збирає свій перший прототип і мріє змінити хід війни?
І.С.: У військових технологіях немає місця ні дешевому героїзму, ні технічному перфекціонізму заради его.Кожне рішення має відповідати контексту: іноді швидке й просте рятує життя сьогодні, іноді складне й системне змінює завтрашній день.
Головне — мислити наперед і будувати те, що витримає реальне застосування.І шукайте своїх — екосистема дає сили, коли власні ресурси на нулі. Україна стане світовим хабом оборонних технологій лише завдяки тим, хто сьогодні не побоявся піти в глибину.